Експресивне

Я Вас ненавиджу, а може, й більше.
Ні бачить Вас не хочу, ані чуть.
Я просто віршів хочу, просто віршів!
Прощайте. Я без Вас. У довгу путь.

Перевертню, облудний і нещирий,
Я й досі Вас кохаю без кінця.
Хоч від чарівного Палацу Віри
Не залишилось нині й камінця…

Та знову ладна вперто будувати
З самісінького подиху той храм.
Натхненне слово кидати за ґрати
І крижаним вклонятися вітрам.

Розгадувати погляд Ваш орлиний,
Впиватися безчестям Ваших слів,
Жахатись неповторним і невпинним
Мінливим прикростям моїх примхливих снів.

І – здрастуйте, обманюйте, живіте,
Ви,  антипод добра і ворог зла.
Я Вас не можу визволити звідти,
Де жодної хвилини не була.

Знов, перемучена, думки свої плекаю
І зневажаю радощі свої.
І знову Вас люблю. Люблю без краю.
Як лейтмотив знесилений піїт…