Збирала текстики в шухлядні стоси.
Мішок чернеток їде чвалом, клусом...
Запрагла чистоти Галапагосів.
Геть огріхи! Втішаю музу мусом.

У снах - печери, сталагміти, штольні...
Кропив'яний мішок, рядочків юрби...
Чернетки стигнуть у підсобці школи,
За них придбають водогінні труби.

Сміється син: "Мішок жаліти пізно!".
Я грію руки над свічею, в муфті.
Я ж Залізняк, чернетки теж залізні.
Мо', хай би їх трощили серед брухту?

Плету-мережу... Муза гне калачик:
"Брульйонів не існує лиш в ледачих".
Мовчу, а що казати? Хочу острів.
Рядки, немов баклани мокрі, - в гості...

(2015)