Як весняний вітерець,
Пролетіла чутка лісом:
Наче, коник-стрибунець
Став призером-медалістом.

Дивина, так - дивина!
Не було такого зроду -
То й прийшли до стрибуна,
Щоб побачить нагороду.

- Що то за рекорд такий? -
Запитали звірі строго,
- Це ж у чому ти, малий,
Взяв славетну перемогу?

І сказав плигун усім:
- На мої погляньте ноги.
Я завдячую лиш їм!
Щоб здобутись перемоги,

На змаганнях по стрибкам,
Зміг я відстань подолати,
Більшу в сто разів, чим сам!
Хто ще може так стрибати?!!