Створюючи лише тільки рими,
Без ямбів, хореїв, без жалю за злочин,
Без права на вбивство твоєї надії,
Разом із думками про тебе щоночі.

Без сорому також за критику інших,
Разом із похмурим освітленням лампи,
В обіймах глибокої мертвої тиші,
Порушивши спокій, сказати щось мав би.

І от всі слова, як завжди на екрані,
Що завжди так добре мене розуміє,
Захоче, він вивчить рядки ці напам’ять,
А ні – без вагань у корзину їх кине.

Захочу, наповню все це більшим сенсом,
А ні, то залишиться просто етюдом,
Та те, що хотів в ньому я вже підкреслив,
І далі підкреслювань більше не буде…

Читай між рядків, розумій як ти хочеш,
А може це просто лише тільки рими,
Без ямбів, хореїв, без жалю за злочин,
Без права на вбивство твоєї надії….