Так і живеш – на срібних терезах.
Я хитавицю мовчки споглядаю.
Летять у вирій згадки... Вітрюган
Пригнув зело в старому палісаді.

Цвіте-буяє сум... Його, мов кріп,
Чикрижу під бабусиним горіхом.
Мов дзига
                   із дитинства,
                                         плине світ...
Все важче в безмірі любов зустріти.


Учуся пробачати дитинча,
Писати вірші, забувати книги.
Вже потребую сонця -  не плеча.
Мороз ціную посеред відлиги.

З гори "циганської" пішла у світ -
Крізь вишняки і терни... В кипарисів
Навчилася тягтися до зорі.
На терезах - коралі,
                             кроки,
                                       мислі...