ИЗ ЛИНЫ КОСТЕНКО


Окружи меня, лес, как в легенде про князя Хетага,
когда конь был убит, и он брел и без сил, и без слов.
Окружи меня, лес! Пусть споткнется вся эта ватага,
лютой злобой ударясь о твердь вековечных стволов.

Я побуду с тобою. Я тихо с тобою побуду.
Наклонись же ко мне. Дай мне горсточку ягод скорей!
Я на солнце взгляну. поклонюсь я знакомому дубу,
и спрошу - как дела? - я у сосен, у птиц и зверей.

Пусть погоня меня подождет - я ведь тут, недалече.
Никуда я не денусь. Судьбу свою честно приму.
А когда, безоружная, выйду потом им навстречу,
то попятятся вдруг предо мной, не поняв, почему.

                                                              2007 год
                                                              Севастополь



                         ЛІНА КОСТЕНКО

Обступи мене ліс, як в легенді про князя Хетага,
коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів.
Обступи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага,
хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів.

Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду.
Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.
Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу.
Розпитаю, як справи у сосен, і звірів, і птиць.

Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті.
Я нікуди не дінусь. Я долю свою прийму.
А коли я, безбройна, їм потім вийду назустріч,
то вони позадкують, самі не знають чому.