У вечори, над ресторанами Повітря душне й тісне, І править вигуками п'яними Дике шаленство весняне. А вдалині, в пилюці вуличній, Над скукою заміських дач, Ледь золотиться бублик - "Булочна" І ріже слух дитячий плач. І кожен вечір за шлагбаумами, Заламуючи "котелки" Серед канав гуляють з дамами Досвідчені "остряки". Над озером скриплять уключини, Чути різкий жіночий виск, А в небі, до всього приручений, Кривляється бездумно диск. І кожен вечір друг єдиний мій, Відбитий, в чарці постає, У плині терпкім, мов у вириві, Втопає серденько моє. А поруч, де сусідні столики, Лакеї соннії стирчать, П'янючі, злі, з "очима кроликів" "In Vino Veritas" кричать. І кожен вечір, в час умовлений, ( Може, це сон, а може ні ? ) Дівочий стан, шовками вловлений, Пливе в стуманенім вікні. І віють древніми таїнами Її пружнавії шовки, Вінець із чорними пір'їнами, І перстні вузької руки. Пройшовши стиха поміж п'яними, Знов без супутників, сама, Вмита парфумами й туманами, Вона сідає до вікна. Дивною близькістю прикований, Дивлюсь за темную вуаль, І бачу берег зачарований, І зачарованую даль. Глухі таїни, кимсь привнесені - То чиєсь сонце кимсь дано, І у душі розлилось плесами Пахуче, терпкеє вино. І пера страуса похилені, В моїй уяві мерехтять, І очі сині ті, незмірені, На дальнім березі горять. В моїй душі є скарб захований І ключ доступний лиш мені, Так, вірно, п'янеє страховисько, Я знаю - " Істина в вині ". |