Trahit sua guemgue voluptas*


Хочу малини – несеш помідори.
Досить химерна і давня love story.
Ти ж дарував і вітрильник, і вежу!
Рік буркотиш: „ На баштані б полежав...”

Вчора пошила спідницю у зборку.
Ти і не зиркнув – ні прямо, ні збоку.
- Нумо в Яремче! Ти: „Снилося море...".
Вкрила поливою сліз перші зорі.

Вересень.
                   Дим...
                              Почуття вполовину
Від молодечих понижчали. Стигну,
Мов з гарбуза помаранчева каша...

- Надивовижу щасливий я!.. - кажеш.




*- кожний рухається згідно власного бажання (лат.)