Лавка. Схлипує дівчатко.
Плач той серце крає...
Не біжить з під"їзду мати,
Бабця не втішає...
Вкотре смикнув за косичку
Маргариту Толик.
- Не давай, руде хлопчисько,
Рученятам волі! -
Розбишаку врозумляє
Вітер, дід без віку. -
Чом тебе я знову лаю
В перші дні канікул?!

Риті подружка Галина
Простягає жуйку.
З ринви
            капають
                         хвилини...
Затихають нюні.

Злине вісім-десять рочків
(На балконі мислю...):
Анатолій - ставний льотчик.
Рита – танцівниця -
Обітнула довгу косу.
Татуаж. Помада.
Толик Галі маки носить,
Риточці - троянди…
У під"їзді жваві кроки
Уночі лунають:
Перелесник синьоокий
Спокою не знає.
Переситився "любов"ю",
Ще й моргає Лізі.
Однієї ватри пломінь
В трьох серцях розрісся.

Літо. Котик - на балконі.
Йду черешні мити...
Вірш цей - домисел. Ще в школу
Ходять Галя й Рита.