То бавлянка сенсів, то бовтанка слів і значень,

Цезура мовчання – як подих пере-

ведеш,

Біжиш навпрошки по сторінці А3, неначе

Життя і сторінка – обидва не мають меж.



Німують, за тим – кам’яніють (немає ради)

Глухе безголосся і блідо-бентежний без,

Бо листо- і сніго- , бо інші сезонні -пади

Летять безголово на голову із небес.



А тиша – навшпиньках. Така шалапутка-миша.

Хвостом – і розбилось. І плач і не плач – одне.

Миліше – немовлене слово – всю ніч колишеш

Як мертве полінце (Телесика).

Ранок не


Буде інакшим. Не виймеш душі із тіла,

Намарно шукати води, що жива, яка…

……………………………

…Та слово «кохаю» злетіло як ангел – біле

Униз головою із кінчика язика.