В моїх руках зими сльоза,
Що в січні впала на галяву
І прийнялась, немов лоза,
Що ген видніє біля ставу.

В моїх руках зерно весни,
Що з теплим подихом ожило
Й шепоче ледь: "Зима, засни,
Твоє вже літо пролетіло".

В повітрі чуть весну весни,
Її несуть могутні вітру крила:
"Засни зима, засни - засни..."
Оця сльоза мене збудила !

А може, знов мороз вернеться
Й розтопче ніжні пагінці ?
Зима ж, свекруха, усміхнеться,
В ставку сховає дні - кінці.

Ні !... В серці чую пісню голосну !
Прозору, мов пелюстки ніжні, -
Тобі спасибі за весну,
Чарівний стомлений підсніжник.