Якось крихітна мураха
в ямку вскочила спрожогу,
та й забила, бідолаха,
об камінчик третю ногу...
А четверту збила ногу,
як надвір давала дьору:
не побачила порогу -
тож, четверту має хвору...
А на першій та на другій
місця вже нема живого,
бо така вже відчаюга,
що й не слухає нікого...
А як дерлася нагору
по крутій стежі до хати,
раптом втратила опору,
та й об землю стерла п'яти -
і на шостій, і на п'ятій!..
Слухай-но сюди, мураха:
чи ходи, як черепаха,
чи вдягни вже чоботята,
бо така вже ти невдаха,
що сміються всі звірята -
як не день, то знову втрата!