Все, що на світі пожадливість хвалить,
Кожному очі тілесністю палить,
Пиха сама лиш на світі панує,
Жодному жоден ніщо не дарує.
В світ сей прийшовши, господь сказав вірним:
«Вчись кожен серцем, як я, буть покірним!»
Мало з людей хто дозрів до покори,
Кожен до пихи із них дуже скорий,
Кожен з пустої причини палає,
Кров бідолашних навкруг розливає.
«В гніві не будьте, як сонце заходить!» —
Бог казав. Знайте, що гнів дуже шкодить.
Сонце надвечір од віку згасає —
Вічно людина людину доймає.
Годі зрівнятись усім на сім світі —
Слабшого дужчий все буде гнітити.
Жити нас учать апостоли в мирі —
Миру не знають мечі у жовнірів.
Миру на світі од віку немає,
З неба даремно його виглядаєм.
Мир даруй, боже, вражди хай не стане,
Зжалься над нами, дай жити нам, пане!
Як далі блискать між нас шабля буде,
Далі могили ростимуть усюди.
Марс мари робить. Нехай Марс на мари,
Як тать запеклий, сам ляже по карі!