Раз в квітневу, чарівну, темну нічку,
А було це рівно опівночі,
Побачила в вікні мала Марічка
Чиїсь прежахливі очі.

Посклі дряпа
Страшна якась примара,
Ось вона вже зовсім близько:
Довгі коси, як тая чорна хмара,

Грає полум'я в очиськах!...
Ясні зорі в далекім небі сяяли,
Гомонів щось срібний місяченько,
Та Марічка не була боязкою,

Вона відьми зовсім не боїться,
Замахнулась на неї кочергою,
А Яга не ворушиться,
Під віконця підступа,

Міцно ручки затиска,
Кочергою в шибку бах !...
Хто там, хто там, -
Це лиш страх !...