Невгамовний потік машин
     безперервно ґвалтує дорогу.
     Покалічені ребра шин
     мимоволі крокують у ногу
     так, що стогне старий Асфальт,
     потираючи сиву спину.
     Він стомився. Хіба це жарт? -
     Все катують його без упину,
     рік за роком, вночі і вдень,
     ще й щомиті плюють у душу.
     
     Йому б тиші - хоч кілька жмень.
     І щоб жоден мотор не порушив.
     Йому б в луки, де тиховій,
     де пахучі ростуть морошки...
     Посміхнувсь від солодких мрій -
     і розгладились давні зморшки.
     
     А за рани старі чіплявсь
     гусенищами трактор впертий.
     Затріщав дід Асфальт - і здавсь.
     Він стомився. Він хоче вмерти.
     
     червень, 1997