Зима в селі
Як затишно зимою у селі!
Бабусин пес ховається у буду...
Рум’яні всі – дорослі і малі:
Гуля мороз! А я гулять не буду.

А я собі залишусь у теплі,
Візьму в печі горнятко з “соняхами”,
Забуду всі печалі, всі жалі,
У кріслі сяду, обкладусь котами...

Василь, Мурко – м’які, як подушки,
Солодко сплять дряпучі муркотілки.
Подивишся – не скажеш “хижаки”:
Під щоку лапка, хвостик, мов у білки...

Сидітиму й дивитимусь, як дим
Стовпом стоїть усюди над хатами,
Як сонце у віночку крижанім
Хоч світить, та не гріє промінцями.

Як затишно зимою у селі!
Тріщать у грубі галузки соснові,
Мороз квітки виписує на склі –
І хочеться дивитись знову й знову.

Настане вечір. Червоно навкруг.
Казав дідусь, це значить – буде вітер.
Уповні місяць, завмирає рух,
А зорі чисті, ніби хтось їх витер...

Казкова ніч. Хати – немов гриби,
Шапками снігу вкриті аж по вуха.
Дзвенять у лісі сосни і дуби,
А вітер спить. А місяць тишу слуха.