Сонячно, хоч холодно, у Львові.
Вітер дужий дме, як в парус, в спину...
Сам з собою я веду розмову:
"В біса теплий Київ я покинув?!"
Але, може, Львів до мене звикне
Й вижене із міста холоднечу?
Тепло глянуть його очі-вікна...
Почекаю, це ж-бо ще не вечір!
Слава Богу, що живий й здоровий,
Хоч замерз так, що цокочуть зуби...
"Добрий ранок, старий друже Львове!"
Й додаю: "І Києве мій любий!".


          *   *   *

Львов не забыл... И свечками каштанов
Меня как друга принял он и встретил.
Насколько был холодным утром рано,
Настолько теплым стал он в майский вечер!