Так приїздиш у Вчора: сумку й зонт
Лишаєш у канаві при дорозі,
На шмаття рвеш непам’яті блузон...
Дивуєшся:"Пасе Зайчиха й досі..."

І в казку, де ні чвар, ні коругов,
Де п"ють узвар, а не хімічний "Живчик",
Веде тебе зелений Дідо Ох…
Лоскочуть нявки колосками жита…
В напіврозкриті очі і вуста
Струмує
            запашиста
                            синя
                                     флегма…

Так приїздиш додому. Не вмирать -
Волошкою
                летіти
                           в безмір
                                          неба…