Хомі вручили премію в четвер.
Поему де-не-де погризли миші...
Мо’, доня скаже: ”Браво!Ти тепер
Помандрувати можеш до Парижа?”

Його не віз швидкий кабріолет.
По славу дід прийшов - без шапки й музи.
В натрудженій руці – пухкий конверт.
Навколо – гамір. Поряд – літні друзі.

Зітхає у гвоздики дід Хома:
- Дають вінець, коли ти безволосий...

Додому путь: аптека, бар "Фонтан"...
Торговище.
                  Насоси, відра, коси…

- Усе – для дому... – хмикнув лавреат.
- Від совки яд! - смаглій простяг пакетик...
.............................................................

- І знову – будні: тиша, самота…–
Зігнав кота із припічка поетик. -
Нагнітимо угорок восени.
Горіхи родять... Я, митець, дав маху:
Поки писав поему, брат Пилип
Пристав у прийми... Зрадила Домаха.
Та то дрібниця... Одягли вінець!
Писатиму, творитиму. Є  Нора...

Буяє,
         жовкне
                       віршів споришець...
Поетик для мишей цікавих творить.