А на нашій та вулиці насипано жита.
                                        От як вийде челядь гулять - так як перемита.


                                                                                           З пісні

Хто вперше у долоню ширку вклав –
Чан у готелі "Пекло" вмить замовив.
Свій кус-хосен безжалісно урвав.
Чимало лез в „хлібинці”, людські жовна...

Плач, жертво, що помчала з Д у А!
Мелькають ломки –
                          придорожні станції...
У челяді пахке слівце "трава"
Вимарює смалкі асоціації...
Ти ж упадеш - на тріщини платформи!
(Я сина в протилежний бік веду...).
Аїд лиш знає колір уніформи,
В яку обмундирують - у аду.
Наркозалежний, саме там угледиш
Усіх сп’янілих від прибутків слуг,
І під чортів шорсткі аплодисменти
Вас екскортують в Закут Вічних Мук.

Мо’, пощастить того в колоні стріти,
Хто шприц простяг – жетон до наркоям.
Ти вже забув, як пахне сосон віття,
Не влив заласся у фіал Хайям...
Ти не помстишся в тартарі лакузі,
За чорноту вигинистих доріг!

Завжди твереза, сумно шепче муза:
„Їм присуд – кайфувати у смолі...”