1

Сусідка із листом зайшла у дім.
На штемпелі – давно забута дата.
„На ніжки Марта зіп"ялась... Радій!”–
Колись писала в Київ юна мати.

Супружник мій дві марки розгляда...
Сусідка подивовано говорить:
„Мартуні-доці в грудні – тридцять два!
Вже близнюки її пішли до школи...
В поштамті завалилася стіна!
Був крах - повідомляли у „Новинах”.

У місті Кия втішний лист лежав...
І повернувся в Ялту. Диво-дивне.

2

На ніжки стати Марта спромоглась.
Боїться стати кралечка на ноги...
Її матуся, втерши в п"яти мазь,
По ринку чай і каву в стужу носить,
У жовтні близнюкам плете шапки...
Доношує дочки рожеві капці...
Не зна
           спочинку
                              літ
                                        хитлявий
                                                         млин!
І в школу завжди чимчикує бабця...
А Марта, мов мале дитя, живе,
Примхливо морщить кирпатенький носик...

Блукав
           аж триста місяців
                                     конверт.
Де ж заблукала Мартина Дорослість?