1

У погляді - небо, всесилля світила.
Засліплюєш, вабиш нещадно.
Мов шкливо - на глечик,
                       мов слово - на стилос.
- Опівніч.... - наказуєш владно.

2

Украдене поле.
                      Лиш на ніч - жар-птиця.
Злютовані дійсність і мари.
Були мої крила холодні, мов криця.
Леліють стобарвно, стожаро.

На губи роз"ятрені падає жар.  
Ти плинеш то вище, то обіч...
Стікає жага на рожеву скрижаль...
Це море червоне... Де ж поміч?

У ньому палають і розум, і гонор...
Сльозами цю пристрасть не згасиш.
Це ж - Казка.
                    За пралісом - рейвах і горор.
(А вранці - два ківі, жбан квасу...).

Жар-птиця нічна... За сім вікон до раю
Я Промінь у пастку зманила.
Як суть, вислизає... А я догоряю.
Скеміють обвуглені крила...

Лишилась душа.
                        Але ж тіла немає –
Загинуло в лаві киплячій.
Візьми мою душу!
                         Вона вже злітає.
А думалось - гинути лячно...