Ви так сяйливо в серце надійшли,
Як бандероль - напередодні свята.
Були ви малослівним, поставним.
- За віщо Дар? – у келих прошептала.
Від кого це даяння в будню ніч?
Вже дві обручки
                         зісковзнули з пальця...
За очі променисті й вигин брів
Дарує небо красовите Щастя?

А Ви пускали
                     кільця диму – в даль...
Ніч елегійно
                    облітали
                                   верби...

Уранці в серце подзвонив поштар:
"Ту бандероль – чужу – вертати треба..."