- Мені найбільший персик! – проказав
Спітнілий чолов’яга в окулярах. –
Чи є в кіоску вашому вода?
...На фрукт із пляшки поливає яро.

А я стою під бризками. Мовчу.
Мені б картоплі, помідорів кілька.
Пішов - жантильно, повагом - товстун...
По ліву руку – миловидна жінка.

Обом – за сорок. Хто вони? Куди
Веде інстинкт чи почуття – не знаю.
Той чолов’яга з персиком – рудий –
Так пріапічно жінку обіймає...

Помитий персик ще чекає губ.
Сміється жінка, морщить брівки й носик...

Лив зранку дощ.
                          Калюжами іду –
Збирати в чорнобривцях абрикоси.