Якщо зостануся один
У стінах згорбленої хати-
Набридливий потік годин
Я буду подумкою рвати.

Дитячі мрії обійму,
В долоні потопив обличчя,
Та голови не підійму,
Хай, навіть, бог мене покличе.

У ті хвилини каяття
Я сліз цуратися не стану,
І на кінець свого життя
Ще більше розтривожу рану.

Я на коліна упаду,
У спогади свої поринув.
І все… А далі хоч в труну…
Без жалю світ би цей покинув.

Якщо зостануся один,
Чи варто мені далі жити?
У хаті помарнілих стін
Надію вже не породити.

Лютий 2008