***
На землю тихо падає туман,
Чорніють в сіре небо голі клени…
Що більш тепер подобається вам:
Чи сірий колір, чи, мабуть, зелений?
Та навіть осінь мріє про тепло,
Вона також зовсім не хоче мерзнуть –
Але все йде і йде, як завжди йшло:
На жаль, як схочуть – ходять тільки ферзі.
А ти не королева… Тобто зась
Шукать свій шлях і визначати напрям,
Якщо сидиш на троні – швидше злазь:
Це місце не твоє… А ось і крапля,
Остання крапля падає – і вщерть
Наповнилось. Наситилось. Не треба!
Не треба крапель більше: далі – смерть,
За нею – вибір: в пекло чи на небо…
За смертю… Не дійшовши до межі,
Спинитись хочу, упіймать краплину
Останню на кривавому ножі,
Та марно: гину, гину, гину, гину!..
Невідворотність долі – от і все.
Роковий збіг, непереборний фатум:
За осінню – зима сніги несе,
І не запишеш в календар вчорашню дату.
А ти – пішак, іди, куди ведуть:
Гарматне м’ясо, і за тим – нічого.
Монарх за тебе вибирає путь,
І це колюча, непроста дорога…
Невже і справді доля волоче
Нас потягом без вибору і права?
Я хочу вийти! Відпустіть плече!
Тут варіантів запасних коротка лава…