Імпровізації на тему
Ігоря Губермана

***
Я такий неуважний і марний.
Ще й здіймаюсь, як полум'я раптом.
Коли б дурнів хтось вирівняв гарно,
Мені, б певно, довірили прапор.

***
Не в тім біда, що плід екзотики,
Жере нахабно ситий люд,
А в тім, що кличе це в мерзотники
Дітей, що біля нас ростуть.

***
Коли душа від болю знітиться,
Не треба вчитися азам,
Бо здатна мила нісенітниця
Пролити в душу свій бальзам.

***
А ті, що нас оберігають,
Вже знемагають від безсиилля,
І сльози змахують негайно
Їх білі шовковисті крила.

***
Прозора, гірка, оковита,
І склянка – від грані до грані.
і доля, як сир соковита.
у сльозах і  зяючих ранах.

***
Не потуплюю погляду знічено,
І завжди я у поступі й русі.
І, на щастя, такий неосвічений,
Що про щось там завжди дізнаюся.

***
Не треба в цій науці алгебри,
І лікарняної печатки,
Вагітність в гарній і привабливій
Задовго видно до зачаття.

***
Усі кричали власною говіркою...
Як я люблю ці мужні перегуки,
Коли поміж салатом і горілкою
Дзюрчить струмочок громадської думки.

***
Життя страшне, безглузде і прекрасне
Все ж тихо проникає крізь пітьму
В околицю глуху, немов Герасим,
Де я нявчу щасливе, як Муму.

***
Не знаючи, а що там угорі,
Ми горимо від радості і суму,
А то лиш Бог у довгій з нами грі
У відповідь фігурку пересунув.

***
І без страху, кордонів, приписів,
Між грози, і сльози і усміху,
Молодець, хто гидує спритністю,
Необхідною задля успіху.