***
Нарешті я у давньої подружки,
У неї чоловік (уже у дужках)
Надворі обрізає виноград.
Вона вивчала лірику античну,
Вона якось закохувалась тричі.
А нині треба різати салат.

Вона весь час хвилюється за доню,
Вона живе так близько від перонів,
Що я дивуюсь – як вона живе.
Вони святкують з мамою неділю,
Вони ще мають, мають ще надію,
Що в їх житті щось з’явиться нове.

І виринають неквапливі теми.
Чи їм колись полагодять антену.
Чи пенсію сусідам принесуть.
І я біжу на пізню електричку.
І я помру. Моя подружка вічна.
І в цьому, власне, полягає суть.