Днів моїх зволоживши суходіл,
речитатив Дніпра наростає в прольотах мосту.
Марний гімн, проспіваний глухоті,
Синє свято серед бетонного посту.

Хочеться твердо так вимовляти "ер-р".
Карбовані й горбоносі, тремтять в повітрі епітети.
Зібгавши нікчемний рік оцей і четвер,
в пам'яті хруснуть козацькі коні копитами.

І дальній берег в передчутті пожеж,
і вирушати до бою завтра, о пів на сьому...
Але притомнієш... Звісно. Авжеж.
На тому березі - те, що й на цьому.

Щезни, щемна моя маро!
В віддачі прикладу скреснеш і завібруєш в римі.
Століття на денці. Місто провалюється в Дніпро.
Сходить на небі місяць, кований в Чигирині.