*    *    *

От і прийшов я з отруйних кутків -
Світу, ліпленого з іншого тіста
Пити високу, у кілька ковтків
Зелен-музику, терпку і троїсту.  

Тонко і тоскно вона виграє,
І в смолянім, смерековому відчаї
Я розчиняюсь, який уже є,
Подихом карим здалека підсвічений.

З тих, із полинних, мазутних узвиш
Подих отой. І очей отих терен.
Поміж відсутністю ти миготиш,
Наче в просвіт між летючих цистерен.

І обновляюсь огромом сльози,
Що пропікає страхів моїх корчі.
Дрож горами трусить. І з сизих низин
Дзвякає дріб'язок австро-угорщин.