Ще один від Різдва
недоліт до Покрови.
Ціпко змовкли слова,
пухом стелиться мова.

Не за князя відтак
відійшов за пороги.
Черемоша відьмак
переплутав дорогу.

Хто руки не подав,
най тепер перепросить.
З потойбічних отав –
не визбирують роси.

Чи збереш дифірамб,
чоловіче, світами…
Амфібрахій і ямб –
соляними стовпами!

Хай живі за живих
дійдуть вашу дорогу.
Мертві най за живих
все повідають Богу.

Чи в саду Він не знав,
що немає безгрішних, –
як туманом над став
хтось скрадався у ніші.

Там зустріне юрма
побратимів під небом.
Чарка. Місяць. Корчма.
Поминальний молебень.

І схилилась лоза
білим станом в хустину…
Жінка. Очі. Сльоза.
І слова в домовину.