…ще пам’ятаю – дихання спинила,
бо ніч жагуча… похапцем, стрімливо
ти пазуху роздер – і потекла
червоних намистин густа ріка.
Порвалась шворка – і важкі коралі
спливали тілом далі, далі, далі,
щоб, подолавши звивисту дорогу,
із дзенькотом упасти на підлогу –
і розлетітись по паркету шпарко,
шукаючи, як мишка, чорну шпарку.
…А біла шия – як тендітна ваза,
Прозоро засвітилася одразу,
А передпліччя, переплівшись в руки,
Чекали порятунку або муки,
Чи того й того – мірою одною…
…Ще пам’ятаю – це було зимою –
І сніг байдужно сипав, наче просо
Ґаздиня  курям… І простоволоса
І просто боса, у чужих покоях
Я в ніч пливла, і ніч була тобою…