Цей сніг старий, немов єврейський Бог –
Холодний, мовчазний і невситимий…
В останню ніч завиємо удвох,
Мій ніжний вовче з сірими очима

Дуетом смертників… З ким ще отак утнеш –
Судомно, сніжно, синьо, що є сили?
По кабельному Місяця – the best –
Як Каїн садить Авеля на вила.

Над нами – сосни, вплетені в панно,
І ми тілами сплетені під ними…
Мого причастя золоте вино,
Моє кохання, мій Єрусалиме…

Ну притулись міцніше, Провідник,
Від Мудрості моє вагітне  лоно...
Чому такий солодкий твій язик?
Чому така сльоза моя солона?

Разом по тих роках, як по гріхах,
Де з неба манна чи омана крише…
Ти правду вчив – найгірше в світі – страх…
Не бійся, вовче, я тебе не лишу…