Теплий светр, а руки зимні,
і летять птахів ескадри –
Повертаються з полону –
їх вітчизна обійме.
Це весна летить, коханий,
двадцять п’ятим дивним кадром,
У якому ти цілуєш несерйозну
не мене.

У якому хепі-ендом і початком –
хепі дуже –
Ми як хіпі в цьому світі,
де любов – дрібний пісок.
У якому доконечно ти мене
обнімеш дужо,
Бо заграє не байдужо
телефонний голосок

Мій – тобі.Турецьким маршем
Моцарт грає – серце крає.
І веснянками вкриває тіло юне
та бліде.
Пил лягає на асфальти,
ми кудись іще лягаєм,
Петеушник
з чебуреком,
як весна-красна –
гряде.