Із зеленого і захованого розкошу Ейн Гедi Ми повернулися у жорстке місто. Я називав тебе Рейа, Що з арабської буде „ваді” , А на івриті означає „пристрасть”. Ми повернулися до нашої пустої кімнати, Що вже була орендована іншими людьми. На підлозі - розшматований матрац та шкірки од помаранчів. Іще шкарпетка, газета та такі інші гострі леза для серця. Чому ми навчилися в Ейн Геді? Кохатися у воді. Чому іще? Ще ми дізналися, що гори чудові, Якщо на них здиратися. Ми іще раз поглянули з арочного вікна. І ти, і я, обидва ми побачили те ж саме міжгір’я, але кожний з нас побачив інше майбутнє, наче дві ворожки, що не знаходять спільної мови у серйозному та мовчазному двобої. Наступного дня ми відчули тисячи літ, що промайнули. Шматок паперу, на якому було написано „На тому ж місці Завтра о сьомій”, пожовк, вкрився зморшками Наче обличчя дитини, що народилася старою.... ----------------------------------------------------------- Retuning from Ein Gedi From the green and hidden lushness of Ein Gedi, We returned o the hard city. I called you Rejah, After the Arab name of the wadi And after a Hebrew name of yearning. We came back to our empty room already let to others. On the floor a torn mattress and orange peels And a sock, a news paper and other knives for the heart. What did we learn at Ein Gedi? To make love in the water. What else? That the mountains are more beautiful when they’re crumbling. Once more we looked out of the arched window. Together we saw the same valley, but each of us Saw a different future, like two fortunetellers Who disagree with each other in a serious and silent encounter. A day after w left thousands of years had already passed. The piece of paper on which was written “Same place Tomorrow at seven” had yellowed and crumpled strait away Like a face of a child born old. Translated by Tudor Parfitt and Glenda Abramson |