Вона показала мені своє волосся, що тріпотіло на чотирьох вітрах її приїзду. Я показав їй деякі шляхи мого життя, що доходило кінця, і витівку, і замОк. Потім вона спитала назву моєї вулиці і номер будинку, і гучно засміялася. Вона показала мені цю довгу ніч і внутрішню сторону своїх тридцяти років. Я показав їй місце, де я одного разу поклав тефеллін. Я приніс їй розділи книги та вірші, та пісок з Ейлату, і рукопис Тори, і манну моєї смерті, і усі дивні речі, що ще не загоїлися у мені. Вона показала мені стадії своєї радості і двійника свого дитинства. Я розкрив їй, що Цар Давид не похований у цій могилі, і що я не живу у моєму житті. Вона повірила в мене. Поки я міркував, вона їла. Карта міста лежала розкрита на столі – її рука на Катамоні, моя рука на її руці – чашка накрила Старе Місто, попіл впав на Готель Царя Давида, біль отців стояла перед нами, і стародавнє тужіння дозволило нам лягти разом. Tourist She showed me her swaying hair in the four winds of her coming. I showed her some of my folding ways of life and the trick, and the lock. She asked after my street and my house and I laughed loudly. She showed me this long night and the interior of her thirty years. I showed her the place where I once laid tefillin. I brought her chapters and verses and sand from Eilat and the handing of the Torah and the manna of my death and all the miracles that have not yet healed in me. She showed me the stages of joy and her childhood's double. I revealed to her that King David is not buried in his tomb and that I don't live in my life. She believed in me. While I was reflecting and she was eating, the city map lay open on the table— her hand on Qatamon, my hand on hers— the cup covered the Old City, ash dropped on the King David Hotel, the fathers' pain stood before us, and an ancient weeping allowed us to lie together. Translated from Hebrew by Assia Gutmann |