Македонія замала
вона у мені
дівчинкою в Ефеському храмі
губиться між колон
страхається своїх кроків
страхається тіні зі смолоскипом
що чека спорожніння храму
коли вона зовсім піде
батьківщина

то не те що ми думаємо про неї
то те що вона не думає про нас
лісам і долинам немає чим думати
голови мають тирани
і коли вони подумають про нас
лишиться тільки вмерти
вони стрімкі як барси
і нечулі як крокодили

дівчинко
не йди
ти єдине що ще сполучає цей храм
зі світом живих
з теплом ночі посеред багатого міста
зі святобливими юрбами і самотніми споглядачами
цей один зі смолоскипом не вбивця
не зважай що кіз не доєно
не зважай що казатиме мачуха
лишися
та ти замала
замала