Замало сили
Пережити ніч,
Нема натхнення, -
То уже й не буде.
Горять вірші,
Запалені від свіч,
А в душу лізуть
Незнайомі люди.

Облудний вітер
Стукає в вікно.
В пустій кімнаті
Я та чорні тіні  :
Говорим мовчки,
Пошепки мовчим,
І щастя віднаходимо
В курінні.

Нема нічого, -
Лиш бездумний флірт...
Думки панічні
Ріжуть без наркозу :
На рани – сіль,
А у горлянку – спирт,
Що вбереже
Від стресу та психозу.

Останній намір
Спробувать піти,
Остання радість –
Це закрити очі,
Послати все та всіх
І назавжди
Сховатись від життя
У лоні ночі.