хлопчик зі змієм повітряним замість серця. як тебе, хлопчику, зафіксувати між пальцями? як прослизнути між крапель, з усіх твоїх версій вірну обрати, а не найпрекраснішу? dreizehn довгих minuten пролежавши поруч з тобою, я починаю плутати звуки і літери. але рану рота, на щастя, не можна загоїти, рана рота завжди нестерпно болітиме. хлопчик-повітряний-змій, бірюза і смальта, піна і піт, шаліє двигун між ребер. тінь твоя за тобою біжить асфальтом, тінь твоя за тобою, а ти – у небі, наче якийсь божевільний еллін, розбещений спокусою вдарити тілом у бубон вітру. халдеї хиблять, але таки знають дещо – їх через це особливо страшно любити. хлопчик з повітряним змієм… на небі записано стільки секретів – тобі їх довіку не вивчити. хлопчику, ми невагомі – усі ми виснемо десь у міжчассі, і хто сказав, що ти – вище? хлопчику, змію, ось і в ікара ікла, усміх ієрофанта, вітер за пазухою. не всі летять, але падають всі. твій виклик, твій відчай це правило зайвий раз увиразнює. хлопчик зі змієм повітряним замість серця. як лікувати смертельні твої укуси? як тебе втримати? втім, якщо линва рветься, хлопчику, ти ж все одно мене не відпустиш… але крапає теплий віск, отже вже субтитри, отже хто, крім сонця, тепер тебе в лоб поцілує? часом повітряним зміям бракує повітря, часом і зміям нестерпно повітря бракує. |