Розумію що ви неземні
Сухожиллями ваших енергій
поснувались світи

В кожнім русі – долярність обгінча

Ну а я поки труся все об животи
Вилітаючи з тіла за межі

виглядаючи наче в півсні
слову “Укра…” якихось закінчень
що імлисте як шибка маршрутки

Ваше око вольфрамово блиска
З вавилонської владної вежі
із рекламних щитів цигарок і мастил
з піднебесся валюторахунку

На шляхи і мости
/Течія там металу і м'яс
Я – не ти  я – не ти
ти – не я/ не буває між нами стосунку

Та спішу
бо однак обертатися й вам на кістяк
тлінну плоть у шерстинках і в порах
переводячи в порох – і як? – /ти не я  я – не ти/ –
встигну ще довести:
хто із нас
таки був на землі цій насправді?