Безліч дійсностей перебуло…
Батьківщинностей (ще і такої)...
Жужмом кинувши все за крило,
споживай... Завдяки літакові

сни азійські, азійські сини
за бокалом хитнулись надпитим.
З їхніх вилиць летять табуни
і степи прогинають копитом...

Спогадати не можна забуть                                                                                          
дорогих осоружних химерій.                    
Осідає жарка каламуть
на конвульсії теплих імперій.          

Втім – а я це? Чи ні? Та сиджу,          
скаламучену лагідну гущу                      
через прорізи зору ціджу,                                                                                  
прозираючи в мідне грядуще,

що, зневаживши межі й кутки,
смуги пише по небу багровим…
Що уже не змаліє-таки,
кров напнувши колишнім огромом…