Що було, – уже не грає ролі,
А що є – не пройде й миті – схибить.
Заздрю тільки зорям і корові,
Що гасає по карпатських схилах.

Якось до людей уже ніяко:
Є катарсис – співчуття не треба;
Ця тріада: роза, хрест і якір, –
Наче спогади землі про небо.

Дев’ять кіл... Якщо не страшно – звично.
Дзвони б’ють – і все об ліву щоку.
Кволий вітер, що не гасить свічок,
Хмар не рве і не згинає щогли.

Злива ллє, – але палають ватри.
Слизько.... По асфальту ходять лижі...
Давня мрія:
Молока давати
Тим, хто під кінець тебе заріже.
                              7 вересня 2008 р.