Ввіллються під ковдру холодного сонця останні крихти.. і ти.
Сп"яніло-солодка пірнатиму в тебе, шукатиму денце і крастиму сни.
Нашепочу на вушко, накричу у долоні - ти у мене в полоні до останніх снігів.
Неудавано чесна гоїтиму пальці до свіжих абзаців приречених слів.

Я без тебе - нуль.
Ти без мене - нуль.
І хоч разом ми - такий самісінький нуль -
я не повірю: ми не загинем від куль
чужих уявлень і гільотини страхів.
тепер нас двоє - таких порожніх нулів.