Хвилі на річці
Уявляють себе морськими –
Вітер дме…

Дітлахи, пісок жовтий,
Неба синь.
Літо знов з нами.

Стою під вітром.
Під сонцем стояла.
Під місяцем стоятиме…

Всихають вишні –
Нема кому зібрати.
Птахи теж зникли.

До сонця росте дерево
Й у землю –
Вічність минає…

Пісок – годинник найкращий –
Тече у прірву –
Пустелю буття.

Вигадали час,
А є тільки вічність
Від сонця до мене.

Дітлахи грають,
А кинутий пес
Нюхає слід хазяїна….

Літери мертві,
І слова мертві також.
Птахи співають.

Вітер гуляє з-за лугу
Аж за беріг.
А там другий луг.

Зозуля співає кожен день.
Зараз тихо.
Вітер дужий дме.

Між деревами та кущами –
Темрява.
Себе там знайшла.

Луки та місяць,
Та доріжка на плині.
Комахи дзижчать.

Південь чи північ –
Вітру байдуже,
Куди хмар стадо гнати.

Набрала води.
Промінь пронизує плин –
Пірнаю за ним.

Метелик пурха і не гадає
про своє шовкове майбутнє.
Павутиння летить.

Хмари та вітер.
Тут не може буть тебе.
Луки та ріка…

Ластівка пурха –
Кіт полює у траві.
Пташеня кричить.

Юні рибалки.
Риба у їх кошиках
Іще дихає.

Оголений торс.
М’язи грають силою
Життя і кохання.

Сонцем зігріті
Шумують вітри полем
Мов море шумить.

Лелеки летять.
Троє їх: мати, батько
Та лелеченя.

Дівчата йдуть повз,
Посміхаються сонцю.
Вранці дощ пройшов.

Росяні луки,
Запашні після зливи.
Бджоли ген гудуть.

Світ безкінечний –
Сонць та місяців безліч.
Душа в нім сама.

Добре спалося –
Вночі дощ стукотів по дахах.
Вранці вірш “найшов”.

Забудь минуле.
Завтрашнє невідоме.
Будь зараз і тут.

Спокій та тиша.
Птахи виспівують її
Малюк заплакав.