Щось між нами було... Ні розмови, ні дії
                          Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць,
                          Тільки краплі хвилин, мов сполохані мрії,
                          Диким криком  прощань полетіли з дзвінниць.
   

                          Із матерій тонких, манускриптів таємних
                          Щось межу перейшло й раптом зникло кудись,
                           Ніби вітер весни на вітрилах зелених,
                          Ніби погляд зорі, що згоріла колись.


                          Щось химерно – п’янке, щось до болю реальне:
                          Ейфорія сердець, унісонне тепло...
                          Едельвейс почуттів, що на скалах не в’яне
                          І співає весні: „Щось між нами було.”


                           Щось між нами було, та втекло від означень,
                          Потекло в глибину, проповзло поміж  слів...
                          Лиш у храмі грудей хтось окриленно плаче,
                          Тінь неясних тривог крає лінію брів.