Може щось на небі сталось, може доля... Я не знаю.
На зупинці ви чекали на останнього трамвая.
Незнайомка таємнича, з тих, загублених світів...
Може я, а може вітер тихо вам прошепотів:

                 
                          “Пані Осінь, пані Осінь
                           Нам прощатись ще не час.
                          Пані Осінь, пані Осінь
                         Листя крутить жовтий вальс.
                        Пані Осінь, пані Осінь
                       Досить смутку і жалю!
                      Я люблю вас пані Осінь,
                      Я люблю вас, я люблю...

Колисав жовтневий вечір на Дніпрі холодну воду.
Ваші руки, ваші плечі осявала дивна врода...
І осіння ніч казкова поманила в забуття...
Ніби знову, ніби знову почалось моє життя.  

                             Пані Осінь, пані Осінь
                           Нам прощатись ще не час.
                          Пані Осінь, пані Осінь
                         Листя крутить жовтий вальс.
                        Пані Осінь, пані Осінь
                       Досить смутку і жалю!
                      Я люблю вас пані Осінь,
                      Я люблю вас, я люблю...

Ви стояли і мовчали на межі нової ночі,
Посміхались загадково і дивились просто в очі...
Дивний погляд, зорі ранні, листя жовтого печаль...
І без нас трамвай останній від”їжджав у тиху даль...

                          Пані Осінь, пані Осінь
                           Нам прощатись ще не час.
                          Пані Осінь, пані Осінь
                         Листя крутить жовтий вальс.
                        Пані Осінь, пані Осінь
                       Досить смутку і жалю!
                      Я люблю вас пані Осінь,
                      Я люблю вас, я люблю...