Листком осіннім мене носять вітри років, вітри доріг,
А кораблі розлук голосять про те, що мав і не зберіг.
І клен самотній на прощання махає сотнями долонь...
Кидає листя осінь рання у вогонь.


                 Листя клена, листя клена
                Ти, то- жовте, то- зелене,
                То ти-є, а то-нема...
               Віє холодом зима...
              Листя клена, листя клена
             Як життя моє шалене
             Вітер вдаль несе від мене
             Листя клена...

Життєві бурі нас кидають то в небеса, то до землі...
Прощаєм ми і нам прощають гріхи великі і малі.
І, забуваючи про втому, в чужій далекій стороні
Я вірю, що вернусь додому навесні.

                  Листя клена, листя клена
                Ти, то- жовте, то- зелене,
                То ти-є, а то-нема...
               Віє холодом зима...
              Листя клена, листя клена
             Як життя моє шалене
             Вітер вдаль несе від мене
             Листя клена...

А час летить- не зупинити (роки назад не повернуть),
І вже не ми, а наші діти, як нове листя проростуть...
І стане все навкруг зеленим в краю де я давно не був,
Там, де лиш клен самотній мене не забув.

                 Листя клена, листя клена
                Ти, то- жовте, то- зелене,
                То ти-є, а то-нема...
               Віє холодом зима...
              Листя клена, листя клена
             Як життя моє шалене
             Вітер вдаль несе від мене
             Листя клена...