| ... тіло тліло листячком на осінніх станціях,
 де скидали поштою в пил мішки-роки.
 ширилась на спогади я-ми-я дистанція,
 і вганяла в серденько рими-остюки...
 
 лист перший.
 невідправлений.
 
 що горіло – вимерзло, що любило – вимерло.
 ранок різав порівну нас на біль і "ти"…
 потім я півсерцьою і уже не милою
 розкидала вилами скирти самоти.
 а вночі до сповіді, хай і пальці сколоті,
 у соломі спогадів мацала голки,
 щоб колись-розірваний
 трьом китам над прірвою
 повернути латаний-небом-шмат-ріки…
 
 а тоді спрацьована, звихнута на спокої,
 я прощалась з Господом, і…
 привіт траві!
 щоб із біло-сивої хмари ноги звісивши
 радити кохатися тим, що ще живі.
 радити по середах душами мінятися,
 щоб до ранку плутали –
 де чия була…
 і не сперечатися із дурною мишкою,
 що у грудях кублиться,
 тепла, мов зола…
 
 радити не зрадити, римуватись парами,
 паруватись римами, гримати на зло…
 і палати білими, мов сніги, стожарами,
 щоб аж в пеклі холодно й заздрісно було.
 
 біль ділити порівну, і на пучках пальчиків
 засівати любощі, щоб тоді жнивам
 дивувались чортики,
 заздрили китайчики,
 жовті, наче персики.
 отакі дива…
 
 лист другий.
 ненаписаний.
 
 ті, що люблять – пестяться,
 що не люблять – хрестяться,
 поглядом проводячи пари голубів.
 я б із хмари скинула їм від сонця дещицю,
 щоб по лобі тріснула і навчила див:
 …уявляти як воно, персикам-китайцям,
 стоячи на черепі дриґом догори,
 …і удвох радітися, що земля хитається
 від вина під маркою: "любий-то-й-гори";
 …повертати сонечку білі пики-соняшники;
 …повертати прозелень із очей лісам,
 щоб сміявся Бозінька, і казав: ех, донечко,
 добре навіть старіється, коли ти не сам…
 
 P.S.
 тіло тліло листячком на осінніх яблунях,
 що росли на тім'ячку зшитої ріки…
 
 позрізали гицелі
 зорі з неба шаблями,
 а мені залишили
 від зірок дірки…
 |