Крило

пригадай-но
чи у країні
північного сонця
відображення ще живуть

із твоєї книги

приходять вони
як неминучість

що супроводжує нас

коли стаємо
над прірвою

зазирає у наші
обличчя тінь

нас самих чи…

пригадай-но

як мовчання карбується

витікаючи у вечір
розпросторюється
голубими стежками

у небо

за кожним
спалахом сяйва
болюче-тремтливо
чекаєш на ніч
і на спалах

за ним
пам’ять
легкокрила юнка
летить кудись