Я хвора. Зі мною ночує зима.
Або не ночує.(Або не зі мною.)
Це надто банально – хворіти зимою.
І я одягаюсь. Одненька. Сама.
І йду готувати життєві шматки.
докупи складати усе, що розбіглось.
А це – моя світлість, і зовсім не блідість,
а то – потепління, а в ньому - шпаки.